(1918 – 1993)
Олександр Черниш
Видатний археолог, дослідник кам’яної доби України, професор, доктор історичних наук. Народився 25 грудня 1918 р. у с. Холми (Корюківський р-н Чернігівської обл.). У 1936 р. вступив на історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка.
В липні 1941 р. добровільно пішов на фронт, восени того ж року потрапив в оточення і з 1941 р. по 1944 р. знаходився в німецькому полоні. Після демобілізації у кінці 1945 р. О. Черниш повернувся до Києва, влаштувався на роботу в Інститут археології АН УРСР. У 1946 р. завершив навчання в університеті. У 1948 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “Володимирівська палеолітична стоянка”.
У 1950 р. О. Черниш переїхав до м. Львова, а у 1951 р. почав працювати в Інституті суспільних наук АН УРСР (тепер Інститут українознавства ім.. І. Крип’якевича НАН України). Впродовж 1951–1957 рр. на посаді наукового співробітника, згодом (1957–1961 рр.) – старшого наукового співробітника. У період з 1962 по 1986 рр. очолював відділ археології Інституту, а впродовж 1987–1992 рр. займав посаду провідного наукового співробітника.
У 1951 р. О. Черниш очолив новостворену Дністрянську палеолітична експедиція Інституту суспільних наук АН УРСР. Її можна вважати одною з найрезультативніших археологічних експедицій, які працювали на території Європи у 50–70-х роках ХХ ст. Результатом її робіт стало відкриття понад двохсот нових археологічних пам’яток та окремих місцезнаходжень.
Завдяки співпраці О. Черниша із вченими-природничниками подністровські стоянки зайняли важливе місце в історії науки не лише як археологічні пам’ятки, але й як опорні пункти четвертинної геології Східноєвропейської рівнини.
У 1960 р. О. Черниш захистив докторську дисертацію на тему “Пізній палеоліт Середнього Придністров’я”, у 1969 р. отримав знання професора.
Помер 16 серпня 1993 р. Похований на Янівському цвинтарі у м. Львові.
