(1927 – 2019)
Володимир Баран
Видатний археолог, провідний фахівець у дослідженні походження та ранньої історії слов’ян, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, лауреат Державної премії України в галузі науки й техніки. Народився 9 серпня 1927 р. у с. Дем’янів на Івано-Франківщині.
У 1946–1950 рр. навчався на історичному факультеті Львівського педагогічного інституту. Після здобуття освіти працював на посаді завідувача методичним кабінетом при Львівському обласному будинку вчителя (1950–1951 рр.). Від 1951 р. очолював відділ культури і побуту Львівського обласного державного архіву.
Із переходом на посаду молодшого наукового співробітника відділу археології Інституту суспільних наук АН УРСР (тепер Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України) розпочалася кар’єра молодого дослідника-археолога, який у 1958 р. під керівництвом Маркіяна Смішка захистив кандидатську дисертацію. 1962 р. В. Барана переведено на посаду старшого наукового співробітника Інституту відділу археології. 1967 р. переходить на викладацьку роботу до Львівського державного університету. У 1969 р. переїжджає до Києва й обіймає посаду заступника директора Інституту археології НАН України. 1973 р. у стінах Інституту археології В. Баран успішно захистив докторську дисертацію «Древні слов’яни між Дністром і Прип’яттю» , а від 1974 до 2002 рр. очолював відділ археології ранніх слов’ян. У 2002–2010 рр. – на посаді головного наукового співробітника цього Інституту.
В. Баран проводив активну польову діяльність. Зокрема, відкрив та дослідив поселення черняхівської культури Бовшів ІІ, Ріпнів ІІ, Дем’янів ІІ, Куропатники, Хлопків, Черепин, Теремці; поселення празько-корчацької культури Бовшів І, ІІ, Дем’янів І, ІІ, Звиняч ІІ, Зелений Гай, Ріпнів ІІ, Рашків II, III; поселення райковецької культури Рашків І.
Помер Володимир Данилович Баран на 93-му році життя у Києві 5 листопада 2019 р.
