(1928 – 2017)
Лариса Крушельницька
Відома українська вчена, археолог, бібліотекознавець, доктор історичних наук, професор. Народилася 5 квітня 1928 р. у м. Стрий Львівської обл. в мистецькій родині. У 1934 р. з родиною батька переїхала до Харкова. Після розстрілів і знищення родини Крушельницьких у 1934 і 1937 роках повернулася до Львова.
У 1943 р. Л. Крушельницька була змушена з мамою виїхати з окупованого Львова до Відня, а потім до Штутгарту.
Наприкінці 1945 р. повернулась до Львова, де знайшла роботу художника-реставратора в Музеї українського мистецтва. У 1947 р. Л. Крушельницька переходить на посаду художника-реставратора у Львівський відділ археології Інституту археології АН УРСР. Освіту історика здобула заочно у Львівському університеті у 1960 р. Відтоді працювала у відділі археології Інституту суспільних наук АН УРСР (тепер – Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України) на посадах: молодшого наукового співробітника, від 1974 р. – старшого, від 1991 р. – провідного наукового співробітника. У 1991–2003 рр. Л. Крушельницька обіймала посаду директора Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України.
Наукові зацікавлення дослідниці стосуються культур епохи бронзи – раннього заліза Східної і Центральної Європи. Авторка понад 160 наукових праць, зокрема, 9 монографій.
Свої перші наукові праці Л. Крушельницька опублікувала на початку 1960-х років. У збірнику “Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині” вийшла перша праця Л. Крушельницької, присвячена результатам розвідкових досліджень у басейні р. Гнила Липа на території, відведеній для будівництва Бурштинської (Новозахідної) ДРЕС. У 1962 р. Л. Крушельницька провела розкопки однієї з найбагатших пам’яток Верхнього Подністров’я – біля с. Бовшів Галицького р-ну. Особливо цінною пам’яткою на багатошаровому поселенні в Бовшеві виявилось кельтське житло.
Особливу увагу в наукових пошуках Л. Крушельницька спрямувала на пам’ятки висоцької культури. Дослідниця провела розкопки на низці поселень і могильників, таких як: Гончарівка-Бужок, Ясенів, Вербівчик, Попівці, Кам’янка Бузька, Терновиця, Шкло та ін. Особливо масштабні розкопки провела в околицях с. Непоротове Сокирянського р-ну Чернівецької обл., у зоні затоплення Могилів-Подільської ГЕС. Упродовж семи сезонів, починаючи від 1974 p., поблизу Непоротова досліджено залишки чотирьох поселень, двох могильників і двох городищ. Непоротівський комплекс фахівці вважають еталонним для всього Середнього Придністров’я, а його назву використовують для всієї середньодністровської (непоротівської) групи загалом. Умови, в яких доводилось тоді працювати, описує Л. Крушельницька у вступі до своєї фундаментальної праці “Чорноліська культура Середнього Придністров’я”: “…Втім, як це бувало у радянському науковому світі, замість визнання досягнутого, почалися наклепи. Як наслідок, вже у 1978 р. на подальші дослідження в Непоротові значно скорочено кошти, а на 1981 p., коли ще не дійшло до затоплення і можна було копати далі, – не виділено жодних. Дослідження в Непоротові ми завершували майже виключно на ентузіазмі, загублені у диких дністровських ярах, на відлюдді (адже довколишні села були вже виселені), без необхідних коштів, транспорту і надійного спорядження…”.
Померла Лариса Крушельницька 12 листопада 2017 р. у Львові. Похована на Личаківському кладовищі.
